Напевно, найбільше вражень у житті залишають подорожі. Особливо далекі, які дають можливість відчути на собі переваги й недоліки чужого клімату, побачити дивовижну рослинність, вишукану архітектуру, ознайомитися з абсолютно іншим стилем життя людей... Кожна така мандрівка - як окреме життя, коротке й яскраве. А інколи (коли реальність перевершує сподівання) воно перетворюється на казку.
Три тижні перебували в Сполучених Штатах Америки десять представників галузі культури Чернігівщини, серед них - і прилуцький художник Анатолій Риженко. Ця поїздка відбувалася в рамках міжнародної культурної програми «Громадські зв’язки» і повністю фінансувалася Сполученими Штатами. Земляки побували в усіх кращих музеях Америки, у тому числі міст Нью-Йорк, Бостон, Сале, Нью-Порт, відвідали музей етнографії під відкритим небом, який розгорнувся на березі океану й де, за словами Анатолія Миколайовича, дбайливо зберігаються всі види будинків від першопоселень 300-літньої давнини по сьогодні, відтворені уклад першого побуту, перших знарядь праці. Збереження витворів архітектури і мистецтва лягло в основу програми, за якою в США навчалися спеціалісти з Чернігівщини. День був настільки насичений теоретичними і практичними завданнями, що українці не мали й десяти вільних хвилин. Зате вдалося багато чого дізнатися, ознайомитися з кращими надбаннями іноземної культури. Зокрема, Анатолій Риженко привіз кілька вітражних технологій, аби згодом втілити їх у рідному місті. Одразу ж після повернення до Прилук Анатолій Миколайович поділився враженнями від закордонної поїздки з газетою «В двух словах». Отже, йому слово:
Культурний шок
- Перше, що вражає в Америці - надзвичайна чистота на вулицях міст, великих і маленьких. За двадцять днів я не побачив жодного кимось кинутого папірця чи недопалка, більше того, не бачив жодної людини, котра б палила. Часом навіть здавалося, що в Америці немає курців. Скрізь доглянуті газони, стрижені дерева й кущі і, звісно ж, немає й мови про сміття. Урни стоять на кожному кроці, причому їх вигляд настільки вдало вписується в загальну картину мікрорайону, що вони сприймаються як невід’ємна частина міської архітектури. Я побував у багатьох країнах, тому одразу ж помітив особливість Америки: жодної хвилини в ній я не відчував себе чужим. Довкола доброзичливі усміхнені обличчя, ніякої тисняви в транспорті, абсолютно незна-йомі люди вітають одне одного на вулицях! Повірте, було дуже приємно чути ці вітання і усвідомлювати, що тебе раді бачити!
Я жив у містечку Гарвард поблизу Бостона, в американській родині, де господинею була 70-річна дизайнерка пані Карелейн. Наші бесіди тривали до пізньої ночі, незважаючи на мою недосконалу англійську. Мовний бар’єр на заваді не ставав, скоріш навпаки: в мене була нагода вдосконалити свої знання, а в американців - вивчити українську, що, до речі, вони робили із задоволенням. У Прилуках мене запитують: невже не було чогось, що не подобалося? Звісно було. Наприклад, американська їжа. У більшості своїй вона дешева, й перекусити можна буквально на кожному кроці, причому порції досить щедрі, чи не вдвічі більші за ті, до яких звикли ми. Але американці практично не вживають натуральних продуктів, вони дуже дорогі.
Та це дрібниці, що розчинялися у неймовірно яскравих враженнях від місць, які відвідували, людей, з якими спілкувалися. Це ж набагато головніше! В Америці я вів щоденник: сторінку розділяв навпіл, справа записував те, що сподобалося, зліва - те, що ні. Так от, щодня позитив пунктів на 15-18 перевищував негатив.
Зустрічі в діаспорі
