nike blazer damskie nike blazer sklep moncler kurtka oakley praha ray ban praha abercrombie mikina polo ralph lauren praha hollister praha hollister mikina abercrombie praha michael kors kabelky hollister sk air jordan tenisky nike free 5.0 bayan nike free run bayan

bolsos michael kors nike huarache baratas montblanc boligrafos nike outlet polos ralph lauren baratos oakley baratas michael kors bolsos new balance 574 new balance baratas boligrafos montblanc nike air force baratas polo ralph lauren baratos nike air force 1 nike huarache

 

cheap air jordans uk cheap mont blanc pens hollister outlet uk adidas jeremy scott uk hollister outlet cheap air jordans gucci belts uk nike shox uk cheap nike air max 90 gucci belt uk

uggs sko louis vuitton oslo nike sko polo ralph lauren dame louis vuitton norge oakley norge parajumpers norge oakley briller polo ralph lauren salg moncler jakke ray ban solbriller canada goose norge ray ban norge woolrich jakke parajumpers salg

 Парламентські вибори-2012
 Офіційно
Виборче законодавство
Центральна виборча комісія
Політичні партії
Офіційні новини
 Політика
Акції та події
Виступи та інтерв'ю
 Економіка
Події
Інтерв'ю
Аналітика
 Світ про Україну
 Місцеві вибори-2010
 Президентські вибори 2010
 Вибори в Києві 2008
 Парламентські вибори 2007
Указ Президента України
2 квітня 2007
Указ Президента України
25 квітня 2007
Указ Президента України
5 червня 2007 року
Указ Президента України
31 липня 2007 року
 Вибори 2006
Календар виборів
Партії та виборчі блоки партій у виборчому процесі
Аналітика та статті
 Підписка на матеріали

 
Кримські фантазії Лаврова
04.04.2016 10:26

Минулого місяця голова російської дипломатії Сергій Лавров «вибухнув» програмною статтею під гучною назвою «Історична перспектива зовнішньої політики Росії». У ній він висловив своє бачення умов і загальних підстав для нормалізації відносин із Заходом. Звичайно, за умови дотримання «російських інтересів». Помітно, що анексований український півострів і взагалі проект «Кримнаш» в тексті не фігурує. Лавров згадує захоплену територію тільки в контексті Кримської війни 1853 – 1856 років.

У зв'язку з чим варто пояснити деякі принципи і допомогти читачеві розібратися з тим, що саме хочуть донести або приховати російські дипломати і пропагандисти. Перше, Кремль воліє замовчувати незручні теми, заливаючи їх потоком загальних фраз про «мирне співіснування», «політичне врегулювання», «невтручання» і тому подібних висловів. Анексований півострів з геополітичного трофею перетворився на камінь на шиї, який тягне Кремль на дно. «Кримнаш» підтримує рейтинги й особисту владу президента Володимира Путіна, як мотузка – повішеного. З іншого боку, московські дипломати не можуть абстрагуватися від політичних наслідків анексії. Адже не просто так Лавров опублікував статтю саме напередодні чергової річниці захоплення української території.

«Повторю – ми не прагнемо до конфронтації ні з США, ні з Євросоюзом, ні з НАТО. Навпаки, Росія відкрита для найширшої взаємодії із західними партнерами. Як і раніше, вважаємо, що найкращим способом забезпечення інтересів народів, які живуть на європейському континенті, було б формування загального економічного і гуманітарного простору, що тягнеться від Атлантики до Тихого океану, так, щоб недавно сформований Євразійський економічний союз зміг стати інтегруючою ланкою між Європою і АТР», – пише Лавров.

При цьому він запевняє, що Кремль «прагне робити все» для реалізації Мінських домовленостей, які були спровоковані нібито «держпереворотом у Києві в лютому 2014 року». Ми залишимо осторонь лукавість і цинічність подібного підходу, звернувши увагу на те, що насправді хотів сказати кремлівський «Ріббентроп». Сергій Лавров не просто натякає, він кричить, звертаючись до Вашингтону і Брюсселю: «Будь ласка, вибачте нам Крим і ми будемо і далі співіснувати, як раніше. Згляньтесь, залиште нам «Кримнаш», а ми загорнемо його в красиву дипломатичну обгортку». Важливо, якщо міністр намагається донести цю думку західним колегам через пресу, то в приватних бесідах зробити цього не вийшло. Американці та європейці не хочуть «списувати» росіянам анексований Крим, і ніякими міфічними проектами «від Атлантики до Тихого океану» їх не вмовити.

Друге, немає ніяких «російських інтересів», які Лавров закликає враховувати. Такі формулювання підходять для складних політичних систем та інститутів, якими можуть похвалитися західні демократії. У випадку з Кремлем варто вести мову про вузькі корпоративні інтереси Путіна і його близького оточення. Так звані «антиросійські санкції», запроваджені за Крим і Донбас, діють, у першу чергу, проти членів кремлівської корпорації. По простих людях саме б'ють «антисанкції», запроваджені урядом Дмитра Медведєва у відповідь на американські та європейські обмежувальні заходи.

Третє, частота згадки «історичних досягнень» Росії обернено пропорційна міцності нинішніх позицій Кремля на світовій арені. Грубо кажучи, чим частіше Путін і Лавров згадують про «велику перемогу над нацизмом», «Київську Русь», «походи Суворова», тим гірше у них йдуть справи у зовнішній політиці в цей момент часу. Зазначена стаття міністра Лаврова переповнена різними «історичними фактами». Якщо перекласти доступною мовою, то голова МЗС говорить: «Всі мають рахуватися з інтересами Кремля, тому що ми – величні й духовні». Якщо у Москви залишилися тільки такі аргументи, то російському керівництву залишилося лише поспівчувати.

Четверте, за помпезними формулюваннями міністра і його підлеглих ховається простий факт: російській еліті властива, умовно кажучи, психологія малої групи, неформального співтовариства або вуличної банди. Звучить грубо, але сам Путін це підтвердив розповідями про те, як його «ленінградська вулиця навчила». У книзі «Від першої особи» російський президент гордо повідомив країні і світові, що в юності книг майже не читав, натомість перебував у підліткових бандах.

П'яте, що випливає з попереднього. Кремлівські керівники, оцінюючи міжнародну обстановку, мислять категоріями спецоперацій і «розводок». Підписуючи Мінські домовленості, офіційна Москва вже тоді шукала шляхи для обману і деморалізації опонентів. Російські окупанти, як показали викривальні публікації в німецькій пресі, намагаються реалізувати «хитрий план», влаштовуючи повзучу анексію частини Донбасу з перспективою її формальної інтеграції в державне тіло України. Кремль хоче контролювати терористичні «республіки», поклавши на Київ зобов'язання з відновлення інфраструктури та витрати на соціальні виплати.

Стаття міністра Лаврова, в якій він запевняє Захід у дружбі й відданості – типова кремлівська «розводка». Після анексії українського Криму Путін безуспішно намагався обвести президента США Барака Обаму і його європейських колег навколо пальця. На превеликий жаль для російських клептократів, нічого не вийшло. Російський лідер помилково вважав, що західні політики – «слабаки», а він – великий політик і стратег, загартований пітерською вулицею. Це основна причина, чому ніхто не йде з ним на компроміс. Кремлю не вірять. З інституційної точки зору, Вашингтон не може вести довірчий діалог із Путіним, який, підписавши чергову угоду, вже думає, як її порушити. Російській еліті кілька разів прямо вказали, що вони завжди будуть під санкціями, поки повністю не заберуться із захоплених українських територій. Тому плани з відновлення колишніх відносин, викладені в статті міністра Лаврова, є його персональними фантазіями.

 

Крим Реалії



<<<   

 [версія для друку]



 Опитування 
Як Ви вважаєте, чи протирічить продовження терміну перебування Чорноморського Флоту РФ національним інтересам безпеки України?
так
ні
не визначився





Милитва за Україну

Олег Соскін: Про економіку та нову владу
Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

TyTa